• На головну

  • Версія для
    друку

  • Мапа сайту

  • Контакти
Закрити

Авторизація

Увійти на сайт | Реєстрація

майдан Просвіти,1 м.Рівне, 33013 тел.(0362)69–52–02, факс (0362)62–00–64, Е-mail: oblrada@rada.rv.ua

Анонси подій

Електронне декларування
До уваги посадових осіб органів місцевого самоврядування, депутатів рад всіх рівнів та посадових осіб комунальних закладів, підприємств, установ


Розпочався прийом документів на заміщення посад керівників окремих комунальних закладів



ОГОЛОШЕННЯ
про проведення попереднього конкурсного відбору інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку на 2018 рік, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку в Рівненській області

Оголошується обласний конкурс проектів розвитку територіальних громад на 2017 рік

Оголошення відбору об’єднаних територіальних громад для участі у річному циклі навчання з розробки стратегій розвитку об’єднаних територіальних громад

Асоціація міст України (далі - АМУ) в рамках проекту USAID «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС) оголошує відбір об’єднаних територіальних громад для участі у річному циклі навчання з розробки стратегій розвитку об’єднаних територіальних громад (ОТГ).

Архів новин

  
Пн Вт Сер Чт Пт Сб Нд
27 28 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

Історична довідка про область




Сучасна територія області - частина земель історичної Великої Волині. Життя тут вирувало з давніх-давен. Зокрема, виявлено залишки поселень первісної людини-кроманьйонця, заснованих понад 15 тисячоліть тому. Родовід цієї землі сягає корінням до древніх слов’янських племен дулібів і волинян, древлян і дереговичів. Значна кількість міст Рівненщини має багатовікову історію (Гоща, Здолбунів, Радивилів), частина наближається до свого тисячолітнього рубежу (Острог, Рівне, Корець), ще окремі ведуть відлік часу вже друге тисячоліття (Дубно, Дубровиця). У Х-ХІУ століттях регіон входив до складу Київської Русі, Волинсько-Галицького князівства, перебував під владою феодальної Литви та Польщі.

Перша згадка про Рівне в історичних документах датується 1283 роком. Це запис латинською мовою у польській хронiцi "Рочнiк капiтульний краковскi". У грамоті 1434 року місто в числi iнших волинських поселень фігурує як власнiсть луцьких шляхтичiв Дичкiв. А в документi, позначеному 1461 роком, йдеться про його продаж: Iвашко Дичко продав Рiвне "за 300 кiп широких грошей чеської лiчби" князевi Семену Васильовичу Несвiцькому, представнику русько-литовської династiї Гедимiновичiв. Пiсля смертi князя в 1479 році місто переходить у власність його дружини Марії, яка стала йменувати себе княгинею Рiвненською. На той час населений пункт нагадував у планi трикутник. Звiдси й символ давнього мiського герба - брама, вiдкрита на три боки для в'їзду. У 1492 році польський король та великий князь литовський Казимир Ягайло надав Рівному Магдебурзьке право. З 1518 по 1621 роки воно перебувало у власностi князiв Острозьких. У 1538 році містечко з околицями та ближніми селами відійшло до Іллі Острозького, який одружився з позашлюбною дочкою короля Сигiзмунда I Беатою Костелецькою, не проживши пiсля цього й року i не дочекавшись народження доньки. Згiдно з духовним заповiтом, Рiвне перейшло в управлiння дружини, але не у власнiсть. Це стало причиною трагедії доньки князя Гальшки Острозької, яку мати прагнула силоміць вiддати замiж, аби тим самим позбавити прав на володiння. Історiя набула свого часу широкого розголосу, ставши згодом поширеною темою у творах польської, української та російської літератур.

Наприкінці ХIV та початку ХV століть краєм прокотилася хвиля селянсько-козацьких повстань під проводом Косинського, Лободи, Наливайка. Занепокоєні зростанням козаччини, королiвськi урядники в 1625 роцi вели у Рiвному переговори з козаками щодо укладення угоди з Рiччю Посполитою. Влiтку 1651 року область стає центром визвольних змагань українцiв пiд проводом Богдана Хмельницького. У червні цього року відбулася відома в історії Берестецька битва.В ходi боїв край не раз переходить з рук в руки. У 1667 році за Андрусiвською угодою полякiв з Московiєю Рiвненщина з Волинськими землями вiдiйшла до Речi Посполитої, цього ж року тут лютувала страшна чума.

У другiй половинi ХVII та на початку ХVIII століть Рiвне належало до володiнь рiзних магнатiв - Замойських, Конєцпольських, Валєвських, а з 1723 року майже на пiвтора столiття переходить у власнiсть польських шляхтичiв Любомирських, які на той час були найбагатшим родом на Волинi, а можливо і в цілій Польщi.

 

У 1792 році на Рiвненшині перебував нацiональний герой Польщi генерал Тадеуш Костюшко, який приїздив до тодiшньої господинi рiвненського палацу Людвiки Любомирської - предмету свого юнацького кохання.

У 1793 році вiдбувся другий подiл Польщi, внаслідок чого край переходить до Росії. Рiвне набуло статусу повiтового центру в складi новоутвореного Волинського намiсництва (згодом губернiї). Новий статус дещо пожвавив життя містечка. Сюди приїздили i облаштовувалися чиновники, створювалися елементарнi побутовi зручностi (кiнний транспорт, пошта i таке інше).

У 1857 році краєм пролягла шосейна дорога Київ-Брест, а в 1873 - залiзнична колiя мiж цими мiстами, у 1912 році введено в дiю першу електростанцію.

В ході I світової війни Рiвненщина тривалий час була прифронтовим регіоном. З 1917 по 1920 рік край почергово перебував пiд владою австро-нiмецьких, польських та більшовицьких окупацiйних вiйськ. Із наступом більшовиків Центральна Рада у січні 1918 року перебирається з Києва до Житомира, а згодом – до Сарн Рівненської області, де перебувала деякий час.

У квiтнi-травнi 1919 року в Рiвному тимчасово працював уряд Української Народної Республiки, розміщувалось вiйсько Директорiї. У 1920 році регіон зайняли польськi вiйська, i він стає складовою Польської держави. Незважаючи на репресiї з боку влади, тут продовжується українське культурне життя, активно працюють громадськi органiзацiї нацiонально-патрiотичного спрямування – «Просвiта», «Пласт», «Союз українок» та iншi, а також нелегальнi органiзацiї, найвпливовiшi з яких - ОУН та КПЗУ.

У вересні 1939 року, коли, вiдповiдно до пакту Молотова-Рiббентропа, захiдноукраїнськi землi вiдiйшли до СРСР, було утворено Рiвненську область у складi УРСР.

Пiд час фашистської навали Рівне перетворилося на своєрідну "столицю" окупованих українських земель. З вересня 1941 року тут розмістилися "Райхскомiсарiат України" і резиденцiя гауляйтера. З листопада почалися страти євреїв та винищення в'язнiв концтаборiв.  Пiсля терористичних актiв М. Кузнєцова проти високопоставлених нiмецьких офiцерiв фашисти масово розстрiлювали заручникiв - в'язнiв буцигарні. Незважаючи нi на що, в області вiдроджувалися українськi громадськi та нелегальнi органiзацiї, вона стає одним iз центрiв українського нацiонально-визвольного руху. В цей час засновано газету "Волинь" (головний редактор - письменник Улас Самчук). Довкола неї гуртувалися вiдомi дiячi руху опору, такi як Олена Телiга, Олег Ольжич, Нiл Хасевич, iншi. Активно діяла низка радянських підпільних організацій. У лютому 1944 року край був звiльнений вiд фашистiв.

У 1950 роцi завершено вiдбудову зруйнованого вiйною господарства, а на 60-80-тi роки припадає перiод iнтенсивного зростанння: стали до ладу нові потужні пiдприємства, такі як Рiвненський льонокомбiнат, гiгант хiмiчної промисловостi - підприємство "Азот", ряд iнших. У 1997 роцi вiдкрито аеровокзал мiжнародного класу.

Наприкiнцi 80-х рокiв ХХ століття з початком реальних послаблень у внутрiшнiй полiтицi радянського режиму пiд час перебудови на теренах області вiдроджується нацiонально-визвольний рух. У 1988 роцi створено першi осередки Товариства української мови iм. Тараса Шевченка, дещо пiзнiше - Народного Руху України.

11 червня 1991 року ухвалено постанову Президiї Верховної Ради УРСР, де визначалось: "З урахуванням правил українського правопису надалi iменувати мiсто Ровно - Рiвне, а Ровенську область - Рiвненською".

Історія краю тісно пов’язана з просвітництвом. Тут жили і творили видатні постаті української культури і писемності. Наша земля дала світу Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають президенти на вірність народу України. У Рiвненськiй гiмназiї в 1844-1845 роках викладав iсторик, письменник та громадсько-полiтичний дiяч Микола Костомаров, у 1866-1871 - навчався письменник-гуманiст Володимир Короленко.

З першим вищим навчальним закладом східнослов’янських народів – Острозькою слов’яно-греко-латинською академією, заснованою у 1576 році, пов’язується ренесанс українського народу. Тут вперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська. Серед випускників академії – гетьман війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, перший ректор Києво-Могилянської академії Іов Борецький, лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький, письменник Мелетій Смотрицький, автор знаменитої “Палінодії” Захарія Копистенський, відомий церковний і культурний діяч Ісакія Борискович та ін. Другого ректора Острозької академії Кирила Лукаріса було обрано Олександрійським, а згодом - Константинопольським патріархом.

В Острозькому культурному осередку разом з академією постало найпотужніше на той час видавництво – кирилична друкарня Івана Федорова (Федоровича). Тут побачили світ перший слов’янський Буквар, перше східнослов’янське довідково-бібліографічне видання, перший в Україні друкований поетичний твір, найвидатніша пам’ятка вітчизняної культури та друкарства, перше у світі повне видання Святого Письма старослов’янською мовою - Острозька Біблія. Ця Біблія знаменувала собою духовну силу, яка єднала всіх сповідників православної віри, довела, що старослов’янська, поряд із латинською та грецькою, також є мовою світової культури.

Рівненщина багата на історичні та архітектурні пам'ятки. На державний облік взято 1088 пам'яток археології, 1761 - історії, 84 - монументального мистецтва. Серед них: комплекс пам'яток державного історико-меморіального заповідника "Поле Берестецької битви" в с. Пляшева Радивилівського району; Мурована, Кругла, Татарська вежі ХІУ ст., Богоявленська церква ХУ ст. у м. Острог; Межиріцький монастир ХУ ст. в с. Межирічі Острозького району; палаци князів Острозьких і Любомирських ХУІ - ХУІІІ ст. в м. Дубно та інші.




Назад до розділу