Видатні діячі

КРАВЧУК  ЛЕОНІД ( 1934 )

Народився 10 січня 1934 року в с. Великий Житин Рівненського району.

Закінчив Рівненський кооперативний технікум, Київський державний університет ім. Т. Шевченка, Академію суспільних наук.

У 1958-1960 роках працював викладачем політекономії у Чернівецькому фінансовому технікумі. Кандидат економічних наук. З 1960 року на партійній роботі.

У дні серпневого путчу 1991 року вийшов з партії.

В липні 1990 року на референдумі Л. Кравчук був всенародно обраний Президентом вільної України.

Юхновський Ігор Рафаїлович

Юхно́вський І́гор Рафаї́лович (1 вересня 1925, с. Княгинин, Демидівський район, Рівненська область) - фізик-теоретик, політичний і державний діяч. Академік НАН України.

Закінчив Львівський університет ім. І.Франка (1951) і в 1959-1969 рр. завідував у ньому кафедрою фізики. Від 1969 р. завідував Львівським відділом Інституту теоретичної фізики АН УРСР. Зробив істотний вклад у квантову статистичну фізику, опрацював теорію плинного гелію IV. Його слід вважати основоположником мікроскопічної теорії фазових переходів. У 1990-2002 рр. неодноразово обирався народним депутатом України. З 2003 року - голова Тимчасової комісії з питань майбутнього Верховної Ради України.

Жулинський Микола Григорович

Директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, академік НАН України.

Народився 25.08.1940 (с. Новосілки, Демидівський р-н, Рівненська область).

Доктор філологічних наук (1981), професор, академік НАНУ (Відділення літератури, мови та мистецтвознавства, українська література, 11.1992), член фракції "Наша Україна" (з 05.2002), голова підкомітету Комітету з питань культури і духовності (з 06.2002); директор Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАНУ; 1-й заступник голови ЛПУ; член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 03.1996); член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції; президент Фонду Марії Приймаченко; член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з 09.1996).

У 02.-11.1992 - Державний радник України з питань гуманітарної політики, голова колегії Державної думи України. 10.1992-08.94 - Віце-прем'єр-міністр України з питань гуманітарної політики.

Народний депутат України 2 скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Луцький виборчий округ № 64, Волинська область, висунутий трудовим колективом. Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, мовної та культурно-просвітницької політики Комітету з питань культури і духовності. Член групи "Конституційний центр". На час виборів: КМ України, віце-прем'єр-міністр з питань гуманітарної політики.

Віце-прем'єр-міністр України (30.12.1999-29.05.01); Голова Урядового комітету соціального та гуманітарного розвитку (17.02.2000-09.08.01). Голова Національної координаційної ради з питань запобігання захворюванню на СНІД при КМ України (02.2000-08.01); голова Міжвідомчої комісії з координації напрямів реформування системи соціального захисту населення (02.2000-08.01); голова Міжвідомчої комісії з проблем "нацистського золота" та компенсаційних виплат жертвам нацизму (02.2000-08.01); голова спостережної ради Українського національного фонду "Взаєморозуміння і примирення" (02.2000-08.01); голова Міжвідомчої комісії з координації дій щодо виконання Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Національної програми "Діти України" (02.2000-08.01); голова Ради з питань виставкової діяльності в Україні (з 02.2000); голова наглядової ради Національного палацу "Україна" (з 02.2000); голова Національної ради з туризму (02.2000-08.01); голова Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при КМ України (02.2000-08.01); голова наглядової ради Національного заповідника "Софія Київська" (02.2000-08.01); голова Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти (до 08.2001); голова Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України (03.2000-08.01); голова Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий текст Державного Гімну України (03.2000-08.01); голова постійного оргкомітету з підготовки та проведення загальнодержавного огляду меценатства та спонсорства (03.2000-08.01); голова Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМ України (03.2000-08.01); голова Всеукраїнської координаційної ради з питань розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян (04.2000-08.01); голова Координаційної ради з питань запобігання зникненню людей (02.-08.2001); член Ради з питань мовної політики при Президентові України (02.1997-11.2001; голова - з 11.1999); член Комісії з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України (04.2000-11.01).

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 від блоку В.Ющенка "Наша Україна", № 10 в списку. На час виборів: директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, член ЛПУ.

ЮРІЙ ЛУЦЕНКО (1964)

Лідер блоку «Наша Україна – Народна Самооборона»

Народився 14 грудня 1964 р. у м. Рівне. Закінчив Рівненську ЗОШ №7.

Освіта вища, у 1989 р. закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки, інженер електронної техніки.

У 1982-1984 рр. та у 1986-1989 рр. - студент Львівського політехнічного інституту. У 1984-1986 рр. - служба в армії.

У 1989-1994 рр. - майстер дільниці, начальник техбюро цеху, головний конструктор Рівненського заводу "Газотрон".

У 1994 р. - заступник голови Рівненської облради народних депутатів.

У 1996 р. - голова комітету економіки Рівненської облдержадміністрації

З 09.1997 р. по 09.1998 р. - заступник міністра Міністерства України у справах науки і технологій.

З 09.1998 р. по 04.1999 р. - помічник Прем'єр-міністра України. З 04.1999 р. по 04.2002 р. - помічник-консультант народного депутата України О.Мороза, Секретаріат ВР України. Секретар Політради СПУ у 1996-1998 рр. З 12.2000 р. - співголова акції "Україна без Кучми". Член ради акцій протесту, представник Громадянського комітету захисту Конституції "Україна без Кучми" для ведення переговорів з представниками режиму з 02.2001 р.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р. по 04.2006 від СПУ.

Плютинський Володимир Антонович

Член партії "Солідарність", член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин з 06.2002 р., член фракції "Аграрники України" з 07.2002 р.

Народився 4 травня 1927 р. у с. Борисів Ізяславського р-ну Хмельницької області.

Освіта вища, у 1964 р. закінчив Дубнівський сільськогосподарський технікум, "Агрономія", у 1978 р. - Львівський сільськогосподарський інститут, "Економіка і організація сільського господарства".

З 03.1942 р. по 03.1943 р. - лісоруб Ізяславського лісгоспзагу.

З 04.1943 р. по 07.1944 р. - розвідник партизанського загону.

З 08. по 11.1944 р. - інструктор Плужнянського РК ЛКСМУ. З 12.1944 р. по 02.1952 р. - секретар Каменського лісопункту Славутського ліспромгоспу.

З 03. по 05.1945 р. - бригадир польової бригади, з 06. по 11.1945 р. - голова колгоспу, з 12.1945 р. по 03.1946 р. - бригадир польової бригади колгоспу "Жовтень" Волочиського р-ну. З 04. по 10.1946 р. - бригадир польової бригади колгоспу ім. Сталіна Плужнянського р-ну Кам'янець-Подільської області. З 01.1947 р. по 01.1951 р. - голова артілі "Коопхім" Клеванського р-ну Рівненської області. З 02.1951 р. по 03.1958 р. - голова колгоспу ім. Ворошилова Клеванського р-ну.

З 04.1958 р. по 07.1987 р.- голова колгоспу "Зоря комунізму" Рівненського р-ну.

З 08.1987 р. по 02.1993 р. - голова агрофірми "Зоря комунізму". З 03.1993 р. по 04.1998 р. - голова агрофірми "Зоря", с. Зоря Рівненського р-ну.

Народний депутат України 3 скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р., від Всеукраїнського об'єднання "Громада". Член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин з 07.1998 р.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р. від блоку В.Ющенка "Наша Україна", Член-кореспондент Міжнародної кадрової академії. Депутат ВР УРСР 7-11 скликань. У 1989-1991 рр. - народний депутат СРСР від колгоспів. Член ЦК КПРС у 1990-1991 рр. З 03. по 10.1992 р. – член Колегії з питань економічної політики Державної думи України. Заслужений працівник сільського господарства України з 04.1987 р. Золота медаль ВДНГ СРСР, диплом I ст. ВДНГ УРСР (10.1984). Двічі Герой Соціалістичної Праці (04.1971, 05.1986; з врученням орденів Леніна).

Нагороджений орденами Леніна (02.1958), "Знак Пошани" (12.1965), Жовтневої революції (02.1975), "Дружби народів" (03.1981), Вітчизняної війни II ст. (03.1985), "За заслуги" III ст. (04.1997), медалями "Двадцять років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1940-1945 рр." (05.1965), "50 років Збройних сил СРСР" (12.1967), "За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження В.І.Леніна" (03.1970), "Ветеран праці" (09.1984), "40 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1940-1945 рр." (05.1985), Почесною Грамотою Президії ВР УРСР (05.1977). Був членом Вищої ради СелПУ. Володіє польською мовою.

Степанишин Борис Ількович

(3.1V.1925, с.Ратинів Томашівського повіту, Польща - 8.VIII.2004, м.Рівне) - український літературознавець, пе­дагог і методист, гро­мадський діяч. У 1937 р. з батьками переїхав в с.Мирків   Горохівського району Волин­ської області, де закін­чив середню школу. Брав участь у війні. В 1948-1953 pp. навчався на філологічному факультеті Львівського держуніверситету. Працював у школах Рівненської, Тернопільської і Львівської областей, з 1971 р,-на кафедрі української літе­ратури Рівненського педінституту- Кандидат пе­дагогічних наук (1975), професор. Зазнав гонінь у роки радянського тоталітаризму. У 1975 р. за підручник "Українська література для 9 класу" став лауреатом Державної премії України в га­лузі науки і техніки. Очолював відроджену Рів­ненську обласну організацію "Просвіта" ім.Т.Шев­ченка. Ним опубліковано в різних часописах майже 900 проблемних статей, рецензій, оглядів, нарисів, 50 окремих видань, серед яких "Вивчен­ня творчості Івана Франка у школі", "Методика педагогічного дослідження", "Література-вчитель-учень", "На чатах духовного ренесансу", "Методика культурологічної діяльності", "Чет­вертий ренесанс України", "Дума про школу".