Видатні діячі

Берташ  Василь  Михайлович - голова Рівненської обласної державної адміністрації.

Народився 7 січня 1961 р. у с. Лісове Рокитнівського району Рівненської області.

Освіта вища, закінчив Рівненський сільськогосподарський технікум (1980р.) і факультет промислового й цивільного будівництва Українського інституту інженерів водного господарства за спеціальністю «інженер-будівельник» (1985р.). Працював робітником Мирогощанського радгоспу-технікуму (1979р), техніком-будівельником (1980р.) та інженером-будівельником колгоспу ім. Горького с.Романів Волинської області (1985-1987 рр.). головним інженером Клеванського промкомбінату, начальником ремонтно-будівельного управління Рівненського облмісцевпрому (1987-1988рр). начальником дільниці «Рсмбудмонтаж» виробничого об'єднання «Горинь» (1988-1990 рр.). головою кооперативного підприємства «Рембудмонтаж» (1990-1993рр). головою ТзОВ підприємства «Рембудмонтаж» (1993-1998рр.). генеральним директором українсько-польського підприємства «РЕМПОЛ» (1992-1998 рр.), начальником управління капітального будівництва Рівненської облдержадміністрації (1998р.), заступником голови Рівненської облдержадміністрації (1998-2002 рр.), першим заступником голови Рівненської облдержадміністрації (2002-2005 рр). Обирався депутатом обласної ради (2002-2006 рр). У 2006р. обраний народним депутатом України від Партії Регіонів. Голова Рівненської обласної організації Партії регіонів. Президент Рівненської громадської організації «Асоціація більярдного спорту». Голова опікунської ради «Школи безпеки та виживання». Активно займається благодійною діяльністю. Заслужений будівельник України. Нагороджений орденом «За заслуги» III  та ІІ (2011р) ступенів, ювілейною медаллю «10 років Незалежності» орденом Усмішки (2004). Захоплення: спорт, полювання.

Василишин Роман Данилович - заступник директора департаменту платежів УСК «Княжа».

Народився 1 травня 1949р.у с.Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Освіта вища, закінчив радіотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «інженер електронної техніки» (1971 р.), Академію народного господарства при Раді Міністрів СРСР за спеціальністю «підприємництво, менеджмент та маркетинг» (1984р.). Працював у Рівненському виробничому об'єднанні «Газотрон» на посадах: інженер, старший інженер, начальник відділу, начальник цеху, заступник генерального директора (1973-1983рр.). Упродовж 1983-1990рр. - керівник цього потужного підприємства. Був представником Президента України в Рівненській області, головою облдержадміністрації, головою обласної ради (1992-1998 рр). Згодом працював заступником голови ради комерційного банку «Княжий», заступником голови та головою ради  АТ УСК «Княжа», президентом ТзОВ фірми «Торос». У 2002-2006 рр. був головою Рівненської обласної ради 3 2006 р. - заступник директора департаменту платежів УСК «Княжа». Військове звання - полковник. Заслужений економіст України, доцент. Кандидат економічних наук. Тема дисертації: «Стратегія маркетингової діяльності підприємства в умовах ринку». Основні праці: «Фінансово-економічні аспекти аналізу господарської діяльності підприємства» (1996р.). «Стратегія розвитку підприємства в умовах ринку» (1997р.). Академік Острозького Академічного братства (1995р.). Нагороджений орденами «Знак пошани» (1986р.), «За заслуги» ІІІ ступеня (1996р.) та II ступеня (2001 р.). Почесними грамотами Верховної Ради України (2005р.). ЦВК (2005 р.) і Кабінету Міністрів України (2006р.). Захоплення: філателія, нумізматика.

Данильчук Олександр Юрійович - голова Рівненської обласної ради п’ятого скликання (2006-2010 р.р.)

Народився 17 жовтня 1959 р. у с. Білка Березнівського району Рівненської області.

Освіта вища, закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «інженер лісового господарства» (1986 р.) та Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу за спеціальністю «гірничий інженер» (2003 р.). Майстер спорту СРСР із греко-римської боротьби. Працював тренером класичної боротьби Березнівської райради ДСТ «Колос» (1977-1978 рр.). слюсарем-ремонтником 4-го розряду Березнівського фарфорового заводу (1978-1979 рр), майстром лісу Боярського лісництва Київської області та майстром лісових культур Новоставського лісництва Рівненської області (1986-1987 рр.). агрономом, спеціалістом із зовнішньоекономічної діяльності Республіканського дослідно-показового господарства квіткових та декоративних рослин (м. Київ. 1987-1990 рр.), головним спеціалістом Асоціації підприємств зеленого господарства і благоустрою (м. Київ, 1991 р.), інженером TOB «Блок» (м. Київ, 1991-1992 рр). генеральним директором спільного радянсько-польського підприємства «Либідь» (м. Київ. 1992-1993 рр), директором спільного українсько-італійського підприємства (м.Київ, 1993-1995 рр). директором спільного українсько-французького підприємства «Континенталь» (м. Київ. 1996 р). директором регіональної дирекції АТЗТ «Інтергаз» (м. Київ, 1996-1998 рр.), заступником головного директора ДП «База МТЗ» (м. Київ, 2002 р), заступником генерального директора ДП «Дніпро» (м. Київ. 2003 р), заступником комерційного директора ВАТ «Укрнафта» (м. Київ, 2003 р.), заступником міністра оборони України (2003 р.), директором ТзОВ «Т-Транс» (2004 р). Був народним депутатом Верховної Ради України III скликання. Член партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». У 2006 р. був обраний головою Рівненської обласної ради. За заслуги у відродженні духовності України та утвердженні помісної Української Православної Церкви нагороджений орденом Рівноапостольного Князя Володимира III ступеня (2007 р.) та Орденом Української Православної Церкви Рівноапостольного Князя Володимира І ступеня (2008 р). За вагомий внесок у розвиток конституційних засад української державності, реалізацію потенціалу української національної ідеї, відданість українському народові, сприяння розбудові України як суверенної самостійної незалежної демократичної та правової держави нагороджений Відзнакою Українського Реєстрового Козацтва - орденом III ступеня «Бронзовий козацький хрест» (2008 р).

Жулинський Микола Григорович - літературознавець, критик, член Національної академії наук України.

Народився 25 серпня 1940 р. у с. Новосілки Демидівського району Рівненської області

Освіта вища, закінчив Дубнівське педагогічне училище (1962 р.), факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка (1968 р.), аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка (1971 р). Захистив кандидатську дисертацію на тему: «До питання про історичний оптимізм радянської літератури» (1972 р.). Захистив докторську дисертацію на тему: «Художня концепція людини і проблема характеру в сучасній радянській літературі» (1981 р). Доктор філологічних наук. Професор, академік НАНУ (відділення української літератури, мови та мистецтвознавства з 1992 р). Працював учителем восьмирічної школи (с. Озерськ Дубровицького району Рівненської області. 1960 р.), робітником промкомбінату Волинського облжитлопостачторгу (1962 р.). підсобним робітником, слюсарем Луцького електроапаратного заводу (1963 р.). трубозгинальником Ленінградського суднобудівного заводу (1965 р.). Був аспірантом, молодшим науковим співробітником, науковим секретарем (1968 р.), заступником директора з наукової роботи (1978 р.). директором Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ (1991 р.), головою наглядової ради Інституту державного управління і самоврядування (1992 р.), державним радником України з питань гуманітарної політики, головою колегії Державної думи України (1992 р.). віце-прем'єр-міністром України з питань гуманітарної політики (1992-1994 рр.). членом президії Ради, секретарем Спілки письменників України (з 1998р.), президентом Ліги страхових організацій,заступником голови правління Товариства дружби з українцями за кордоном «Україна», членом Української всесвітньої координаційної ради (до 1996 р.). Один з ініціаторів створення Міжнародної асоціації україністів (1989 р.). Член-кореспондент АНУ (1990 р.). Із 1996 р. - член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член комітету Національних премій України ім. Т.Г. Шевченка. З 1997 р. - член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, президент фонду Марії Приймаченко. З 1999 р. - віце-прем'єр-міністр України, голова Ради з питань мовної політики при Президентові України. З 2000 р. - голова Урядового комітету соціального та гуманітарного розвитку, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ. перший заступник голови ЛГТУ, голова Національної координаційної ради з питань запобігання захворюванню на СНІД при КМ України, голова міжвідомчої комісії з координації напрямів реформування системи соціального захисту населення, голова міжвідомчої комісії з проблем «нацистського золота» та компенсаційних виплат жертвам нацизму, голова спостережної ради Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення», голова Міжвідомчої комісії з координації дій щодо виконання конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Національної програми «Діти України», голова ради з питань виставкової діяльності в Україні, голова наглядової ради Національного палацу «Україна», голова Національної рази з туризму, голова Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при КМ України, голова наглядової ради Національного заповідника «Софія Київська», голова Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти, голова Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий текст Державного гімну України, голова постійно діючого оргкомітету з підготовки та проведення загальнодержавного огляду меценатства та спонсорства, голова комісії з питань гуманітарної допомоги при КМ України, голова Всеукраїнської координаційної ради з питань розвитку духовності, захист}' моралі та формування здорового способу життя громадян, член комісії з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України, член групи «Конституційний центр». Критик, літературознавець. Автор книг: «Пафос життєствердження» (1974 р.), «Людина як міра часу» (1979 р.) «Человек в литературе» (1983 р.). «Наближення» (1986 р.). «Із забуття - в безсмертя» (1991 р.). понад 500 статей, оглядів, рецензій. Член редколегії журналів «Київ». «Київська старовина». «Слово і час». Очолював редколегію Зводу пам'яток історії та культури України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (1997 р.), лауреат Республіканської премії О. Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978 р). лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка за книгу «Із забуття - в безсмертя» (1991 р). премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994 р.). У 1993 р. Світовий конгрес вільних українців відзначив М. Жулинського найвищою нагородою закордонних українців - медаллю Святого Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність. Вільно володіє російською, польською та німецькою мовами. Захоплення: теніс, волейбол, читання книг.

Кічатий Юрій Святославович – голова Рівненської обласної ради VI сликання (2010-2015рр.).

Народився 27 листопада 1959 р. у м.Кременець Тернопільської області.

Освіта вища, закінчив Український інститут інженерів водного господарства, кваліфікація «інженер-механік» (1981р.), Київський інститут політології та соціального управління за спеціальністю «теорія соціально-політичних відносин» (1991р.). Працював інженером конструкторського відділу холодного штампування Рівненської філії Ростовського науково-дослідного інституту технології машинобудування, був на комсомольській, партійній роботі, обіймав посади директора малого виробничо-комерційного підприємства «Зевс», директора приватного підприємства «ЮТА», першого заступника голови Рокитнівської районної державної адміністрації. У квітні 1987р. був направлений на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де працював безпосередньо в зоні пошкодження реактора. У 1998 та 2006 рр. обирався депутатом Рокитнівської районної ради III і IV скликань та головою  Рокитнівської районної ради (1998-2002 рр.). У 2003-2005 рр. був заступником голови Рівненської облдержадміністрації. Депутат Рівненської обласної ради (з 2006р.). Із 2005 р. - заступник голови Рівненської обласної організації Партії регіонів. Нагороджений знаком ЦК ВЛКСМ «Воинская доблесть», дипломом Міністерства оборони СРСР, Почесними грамотами Ради Міністрів СРСР, обкому Компартії України, облвиконкому Рівненської облради, медаллю «Захисник Вітчизни» до 15-ої річниці аварії на ЧАЕС, цінним подарунком від Прем'єр-міністра України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003р.), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.). Член Партії регіонів. Військове звання - майор запасу. Захоплення - самодіяльність, мистецтвознавство, поезія, гумор, сатира, кулінарія та музика. Девіз життя: «Єдина команда».

Кошин Сергій Мефодійович - депутат Верховної Ради України VI скликання.

Народився 17 січня 1959 р. у с. Жадень Дубровицького району Рівненської області.

Закінчив Український інститут інженерів водного господарства за спеціальністю «інженер-механік» (1981 р). Військове звання - майор запасу. Працював слюсарем у колгоспі ім. Чапаєва Дубровицького району (1976 р.). завідувачем майстерні колгоспу (1981 р). Обіймав посади другого секретаря Дубровицького райкому комсомолу (1982-1986pp.). директора Дубровицької автошколи TCO України (1986-2007 pp.), помічника народного депутата на громадських засадах (2002-2007 pp.). Із 2008 р. - депутат Верховної Ради України. Член партії ВО «Батьківщина». Член Комітету регламенту, депутатської етики та забезпечення ВРУ. Обирався депутатом Рівненської обласної ради в 1990 та 1994 pp., депутатом Дубровицької районної ради в 1998 та 2006 pp. У 2002 р. отримав орден «За заслуги» III ступеня. У 2009 р. нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

Кравчук Леонід Макарович – Президент України (1991-1994 рр.). Народився 10 січня 1934р.у с.Великий Житин Рівненської області.

Освіта вища, закінчив Рівненський кооперативний технікум, Київський університет ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю «економіст, викладач політекономії» (1958 p.). Закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС (1970 p.). Кандидат економічних наук (1970 р.). Тема дисертації: «Сутність прибутку при соціалізмі та його роль у колгоспному виробництві». Працював викладачем політекономії Чернівецького  фінансового  технікуму  (1958-1960pp.), консультантом-методистом, лектором Будинку політпросвіти. помічником секретаря, завідувачем відділу пропаганди та агітації Чернівецького ОК КПУ (1960-1967 pp.),  завідувачем  сектора перепідготовки  відділу організаційно-партійної роботи, інспектором, помічником секретаря ЦК. першим заступником завідувача відділу (1970 p.), завідувачем відділу пропаганди та агітації ЦК КПУ (1980 p.). завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ (1988-1989pp.), секретарем ЦК КПУ з ідеологічної роботи. У 1989-1990pp. був кандидатом у члени Політбюро ЦК КПУ, з 1990 р. - членом Політбюро, другим секретарем ЦК КПУ, в 1990-1991 pp. - Голова Верховної Ради УРСР, Голова Верховної Ради України. У серпні 1991 р. заявив про вихід із КПРС. Президент України (1991-1994pp.). До 1996 р. - президент Фонду сприяння мистецтву України. З 1997р. - голова Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи. З 1998 р. - член Комітету у закордонних справах і зв'язках із СНД, член Політбюро СДПУ(о), співголова Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода». Народний депутат України. З 2000 р. - президент Українського муніципального клубу, Почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 1998p.). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996 р.) та IV ступеня (1999 p.). Захоплення - шахи.

Матчук Віктор Йосипович – депутат Верховної Ради України VI скликання.

Народився 5 червня 1959 р. у м. Рівне.

Освіта вища, закінчив факультет електронної техніки Київського політехнічного інституту за спеціальністю «інженер електронної » (1982р). Кандидат технічних наук. Трудову діяльність розпочав у 1982 р. регулювальником радіоапаратури 6 розряду на заводі «Радіоприлад» їм. СП. Короленка (м. Київ). У 1983-1986 рр. був молодшим науковим співробітником, аспірантом Київського політехнічного інституту. Працював начальником конструкторського бюро систем автоматизованого проектування на Рівненському радіотехнічному заводі (1986-1990рр.), викладачем Українського інституту інженерів водного господарства за сумісництвом (1989-1990рр.), директором малого підприємства «Восток-Програма» (м. Рівне, 1990-2001 рр.), директором ТзОВ виробничо-комерційної, науково-технічної, інноваційної фірми «Реноме». У 2001-2006 рр. обіймав посади голови правління та голови наглядової ради ЗАТ «Реноме». З травня 2006 по березень 2010 року - голова Рівненської обласної держадміністрації. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня та орденом Української Православної Церкви І ступеня, орденом Святого Миколи Чудотворця. Заслужений будівельник України (з 1998р.). Був членом Народного руху України (2001-2005 рр.). Із 2005 р. - член політичної партії Народний Союз «Наша Україна». У 1998-2002 рр. був депутатом Рівненської міськради, головою комісії з питань бюджету. З 2002 р. - депутат Рівненської обласної ради, член Рівненського міськвиконкому. Вільно володіє російською та англійською мовами. Захоплення - риболовля, дайвінг та гірські лижі. Девіз життя: «Коли щось робиш, то роби добре або не роби взагалі».

Пасічник Ігор Демидович – Герой України, ректор Національного університету «Острозька академія».

Народився 19 жовтня 1946р. у с.Глинки Рівненського району Рівненської області.

Освіта вища, в 1971 р. закінчив Рівненський державний педагогічний інститут за спеціальністю «математика». Доктор психологічних наук. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Психологічні особливості систематизації при навчанні математики», докторську дисертацію на тему «Психологія поетапного формування операційних структур систематизації» (1994 р.). Працював старшим інженером, старшим науковим співробітником Українського інституту інженерів водного господарства (1971-1976рр.). викладачем, старшим викладачем, доцентом, професором, деканом факультету педагогіки та методики початкового навчання Рівненського державного педагогічного інституту (1976-1994рр). Із 1994р. - ректор Національного Університету «Острозька академія». Професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін. Основні праці: «Операциональные структуры систематизации в процессе усвоения школьного курса математики» (Ровно, 1990 г.). «Мисленнєва діяльність учнів на уроках математики» (Львів, 1992 р.). «Психологія формування операційних структур систематизації» (Острог, 1997 р). Має звання «відмінник народної освіти» (1989 р.). «заслужений працівник народної освіти України» (1999 р.). Нагороджений медаллю «Ветеран праці» (1990 р). Академік Міжнародної слов'янської академії наук (1998 р.). Академік Академії наук вищої школи України (2001 р.). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури. Нагороджений Офіцерським хрестом за заслуга перед Річчю Посполитою (Польща, 2003 р.), орденом Святого князя Костянтина Острозького (2006 р.), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006 р.) та ІV ступеня (2007 р.). У серпні 2009р. Пасічнику І.Д. було присвоєно звання «Герой України» і нагороджено орденом «Герой України». Вільно володіє польською та російською мовами.

Плютинський Володимир Антонович народився 4 травня 1927 року у с.Борисів Ізяславського району Хмельницької області.

Освіта вища, у 1978р. закінчив Львівський сільськогосподарський інститут за фахом «економіст-організатор». Свій трудовий шлях Володимир Антонович розпочав у 1942р., працюючи лісорубом Ізяславського лісгоспзагу. Згодом був розвідником партизанського загону (1943-1944рр.), інструктором Плужнянського РК ЛКСМУ (1944р.), секретарем Каменського лісопункту Славутського ліспромгоспу (1944р.), бригадиром польових бригад (1945р.), головою колгоспу у господарствах Волочиського та Плужнянського районів Хмельниччини. У 1946-1951рр. він очолює артіль «Коопхім» у селищі Клевань. У 1951р. обраний головою колгоспу ім. К.Ворошилова Клеванського району, головою колгоспу «Зоря комунізму» (1958-1987рр.), головою агрофірми «Зоря комунізму» (1987-1993рр.), головою агрофірми «Зоря» (с.Зоря Рівненського району). Був членом Колегії з питань екологічної політики Державної думи України (1992р.). Неодноразово відзначався високими державними нагородами, був тричі кавалером Ордена Леніна, також нагороджений орденами: Знак Пошани, Жовтневої революції, Дружби народів, «Вітчизняної війни» II ступеня, «За заслуги» III ступеня. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 7-11 скликань, народним депутатом СРСР, протягом двох скликань був членом Президії Верховної Ради УРСР. Володимир Антонович із 1998р. був народним депутатом України, членом Аграрного комітету Верховної Ради України. Був почесним головою голова правління ЗАТ «Агропромис­лова корпорація «Зоря»,  Член-кореспондентом Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО), почесним членом Української академії аграрних наук. Був двічі Героєм Соціалістичної Праці, заслуженим працівником сільського господарства України. Помер 14 вересня 2009 року.

Прокопчук Юрій Володимирович – народний депутат України VІ скликання.

Народився 23 квітня 1964 року в м.Корці Рівненської об­ласті. Освіта вища, закінчив факультет фронтової бомбардувальної авіації Челябінсь­кого вищого військового авіаційного учили­ща штурманів за спеціальністю «штурман-інженер авіації» (1985р.), факультет психології Вінницького державного педагогічного інституту за спеціальністю «психолог» (1996р.) та отримав спеціальність «менеджер» (1998р.). Служив у Збройних силах СРСР та України: від курсанта військового училища до заступника командира авіа­ційної ескадрилії по роботі з особовим складом (1981-1992р.), 7-й бомбардувальний авіаційний полк (м.Старокостянтинівка), 289 бомбардувальна авіаційна дивізія (м.Луцьк) від старшого офіцера соціально-психологічної служби до заступника командира авіа­ційної дивізії, начальника відділу виховної роботи (1992-2002рр.). Голова Старокостянтинівської районної організації Спілки офіцерів України (1993-1996рр.). Із лютого 2005р. - голова Корецької РО партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». Із жовтня 2005р. - голова Рівненської обласної організації партії «Всеукраїнське об'єднання «Бать­ківщина». Нагороджений медалями за військову службу. При­зер першості Уральського та Далекосхідного військових округів із легкої атлетики, кульової стрільби та авіаційних видів спорту. Вій­ськовий штурман 1-го класу (1992р.), кандидат у майстри спорту з офіцерського багатоборства (1987р.). Освоїв 6 типів військових літаків; здійснив понад 50 стрибків із парашутом. Із 2006р. - депу­тат Рівненської облради. Вільно володіє російською мовою. За­хоплюється літературою, музикою, мисливством, рибальством, спортом, садівництвом, авіамоделюванням. Девіз життя: «Честь -совість - справедливість».

Шершун Микола Харитонович -  народний депутат України III,V,VІ скликань.

Народився 26 жовтня 1951 р. у с. Злазне Костопільського району Рівненської області.

Освіта вища, закінчив Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю «лісове господарство», кваліфікація - «інженер лісового господарства» (1980 р.). Маєнауковий ступінь кандидата економічних наук. Працював бракером-десятником Клеванської лісодільниці №3 (1971-1972 рр.), майстром лісозаготівель Деражненського лісництва Клеванського лісгоспзагу (1972-1974 рр.), старшим майстром лісозаводу Деражненського лісництва (1974-1975 рр.), лісничим Рєшуцького лісництва (1975-1978 рр.), головним лісничим Дубенського лісгоспзагу (1978-1979 рр.), директором Рокитнівського лісгоспзагу (1979-1988 рр.). У 1998-2002 рр. був генеральним директором державного лісогосподарського об'єднання «Рівнеліс». Народний депутат України, депутат Рівненської обласної ради (1994-2002 рр.). Член-кореспондент Академії екологічних наук України. Голова Рівненської обласної організації Товариства лісівників України. Удостоєний звання «заслужений працівник сільського господарства України» (1992 р). Відмінник лісового господарства України (1999 р.). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, церковними нагородами.

Вільно володіє російською мовою.

Юхновський Ігор Рафаїлович народився 1 вересня 1925р. у с.Княгинин Демидівського району Рівненської області.

Освіта вища, закінчив Львівський державний університет за спеціальністю «фізика» (1951 р.). Захистив кандидатську дисертацію на тему «Бінарна функція розподілу для систем частинок, що взаємодіють» (1954 р.) та докторську дисертацію на тему «Статистична теорія рівноважних систем заряджених частинок» (1965 р.). Доктор фізико-математичних наук, професор (1967р.), академік НАНУ (відділ фізики і астрономії, теоретична фізика, 1982р.), магістр права (1996р.). У 1944-1946 рр. служив в армії (учасник війни, мінер). Працював доцентом, аспірантом (з 1951 р.), завідувачем кафедри теоретичної фізики Львівського державного університету ім.І.Франка (з 1958р.), завідувачем відділення статистичної фізики Інституту теоретичної фізики конденсованих систем АНУ (з 1980 р.), директором Інституту фізики конденсованих систем АНУ (з 1990 р.), головою Західного наукового центру НАНУ (1990-1998рр.). Був державним радником України з питань науково-технічної політики (1992р.), заступником голови Комітету з питань науки та народної освіти (1994-1998рр). керівником групи «Державність» (1994-1996рр.). першим Віце-прем'єр-міністром України (1992-1993 рр.), членом Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 1995р.), членом Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України (1996-2000 рр.). Із 2000 р. - голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Директор Інституту фізики конденсованих систем НАНУ, заступник голови Міжвідомчої аналітично-консультативної ради з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин при Кабінеті Міністрів України. Голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів (з 1996р.), член Вищої економічної ради при Президенті України (з 1997р.), член Центрального проводу Народного руху (УНР з 1999 р.). У 1998 -2006 рр. був народним депутатом України. Автор (співавтор) близько 430 наукових праць, зокрема статей: «К статистической теории растворов электролитов» (1952р.), «Бинарная функция распределения систем взаимодействующих заряженных частиц» (1954р.), «К статистической теории смешанных ион-дипольных частиц» (1961р.), «Применение коллективных переменных к описанию систем заряженных частиц» (1958 р.), «Статистичний оператор і колективні зміни для квантових систем» (1964 р.), «Статистическая сумма 3-мерной модели Изинга» (1978 р.); автор чотирьох колективних та індивідуальних монографій: «Фазовые переходы второго рода в методе коллективных переменных» (1986р., 1988р.), підручника «Основи квантової механіки» (1995p.) тощо. Почесний член Українського фізичного товариства. Відмінник народної освіти УPCP (1967p.), відмінник народної освіти СРСР (1970 p.). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1985p.), орденом Вітчизняної війни І ступеня (1985p.), орденом «Знак пошани» (1975p.), Почесною відзнакою Президента України (1995p.), медаллю ім. Макаренка. Лауреат премії ім.М.Крилова АНУ (1986p.). Вільно володіє російською, польською, англійською, німецькою мовами. Захоплення: малювання, біг, гірські лижі.

Чайка Віктор Анатолійович народився 20 жовтня 1941 року у с.Проточний Красно­дарського краю (Російська Федерація). Освіта вища, за­кінчив Новочеркаський автодорожний тех­нікум, Новочеркаський меліоративний інсти­тут (1974р.). Працював начальником авто­колони у м.Свєрдловську Луганської області (1970-1972рр.), директором Свєрдловської автобази Ворошиловградського автоуправління (1972-1973рр.), директором автобази Головпромтранспорту (м.Рівне, 1973-1976рр.), начальником Рівненського обласного управління автотранспорту (197б-1981рр.), головою викон­кому Рівненської міськради народних депутатів (1981-1988рр.), заступником голови Рівненського облвиконкому (1988-1990рр.), генеральним директором ЗАТ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (1990-1998рр.). Був нагороджений орденами «Знак Пошани», «Дружби народів», «За розбудову України» ім. Грушевського, «За заслу­ги» III ступеня (2004р.), медалями «Ветеран праці», «За заслу­ги» II ступеня. Мав почесні звання: «Заслужений працівник транспорту України», «Лідер України» з врученням нагрудно­го знака з посвідченням та іменного диплома рішенням науко­во-експертної ради Асамблеї ділових кіл України. Був обраний в 1998, 2002, 2006 роках міським головою. Віктор Чайка сформував команду однодумців, яка успішно втілювала програми і плани роз­витку житлово-комунального господарства, системи соціаль­ного захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури та інших галузей. Його кредо було: стабільна економіка — це успішна соціальна політика. Чи не найголовнішим, вважав В.Чайка, є покращення екології, культурного, естетичного і доцільного упо­рядкування міста. Ряд науково обґрунтованих проектів, які одер­жали високі експертні оцінки міжнародного рівня, готові до ре­алізації в обласному центрі. Зокрема м.Рівне визначене як пілотне для впровадження спільного проекту Глобального Екологічно­го Фонду та Уряду України, спрямованого на зменшення ви­кидів парникових газів в системах централізованого водопос­тачання середніх та великих міст України. У 2000-2002рр. у рамках Канадсько-Української програми екологічного співро­бітництва в Рівному розпочалось втілення проекту «Відпрацю­вання на місцевому рівні плану заходів щодо реагування на зміну клімату». Окрім того, впроваджуєвався комунально-соц­іальний проект «Влаштування вузлів автоматизованого обліку та регулювання спожитої теплової енергії на об'єктах освіти та охорони здоров'я міста Рівне». Після експертизи даного проек­ту, проведеної департаментом розвитку комунального госпо­дарства ЄБРР, Рівне увійшло до переліку міст, що потребують залучення інвестицій як члени Програми Комплексної реконст­рукції комунального господарства України. Помер Віктор Чайка 12 лютого 2008 року.

Червоній Василь Михайлович народився 24 серпня 1958 року в с.Погорілівка (Поліське) Березнівського району Рівненсь­кої області. Освіта вища, закінчив факультет «основні процеси виробництв і хімічна кібернетика» Київського політехнічного інституту за фахом «інженер-хімік-технолог» (1981р.). Працю­вав інженером АСУВ, начальником зміни, старшим оператором цеху Рівненського ВО «Азот» (з 1981р.), головою Рівненської кра­йової організації НРУ (1991-1999рр.), членом Президії Центрального проводу НРУ (1997-1999рр.), головою Рівненської обласної організації УНП (1999-2003рр.), головою Рівненської облдержадміністрації (2005-2006рр.), член Народного руху України (1989р.), далі - Народна партія України, На­родним депутатом від виборчого округу №332 (м.Рівне, 1990р.), Дубенського округу №335 (1994р.), за списком НРУ №19 (1998р.), блоку «Наша Україна» №55. Був керівником виборчого штабу Віктора Ющенка в Рівненській області (2002-2004рр.). У 1988р. створив перший на Рівненщині осередок Товариства україн­ської мови «Просвіта». Був кошовим отаманом Підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ», членом Вищої церковної Ради УПЦ КП, головою Церковної ради Покровського кафедрального со­бору (м.Рівне). Був нагороджений орденами: «Христа Спасителя», «Рівноапостольного св. Князя Володимира» II ступеня, «Архи­стратига Михаїла», Почесною грамотою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, наручним годинни­ком із символікою МНС України (2006р.). Василь Червоній 4 липня 2009 трагічно загинув на околиці села Деражне Костопільського району Рівненської області.